Зрада

Зрада

Любишь коли тебе зраджують? А коли зраджуєш ти? 	Кілька днів назад мені прислали дуже цікаву книгу “Слава полковнику Каддафи и ливанской армии?”. Я нічого не хочу сказати проти цієї книги, або її автора - ЧЕЛОВЕКА. Більше того, я повністю згоден з автором по всім позиціям, але… Я згоден з автором, що всім людям, бажаючим покарати злодійську владу, треба прибути 29 жовтня в Київ до Верховної Ради. Навіть якщо депутати перенесуть день виборів, все одно народ має приїхати саме в цей день, бо в разі зволікання, злодійська влада встигне вивезти весь урожай за кордон, що створить великі проблеми як для наступної влади, так і всієї країні.
Новости СМИ2
 Це передбачається автором, і судячи з його впевненості, він свято вірить що народ дійсно його підтримає і приїде в Київ 29 жовтня. Це і не дивно, бо він ще молодий і в ньому говорить дитячий максималізм. Але я старший в двоє, тому у мене більше реалістичний погляд на життя. Тому я кажу автору: 

• Книга безумовно, добра, проте поговоримо ось про це: є один аспект який автор не розглянув. І можу зрозуміти чому. Бо кожен судить людей в основному по собі. Тому автор і вважає що основна маса народу така як він сам – порядна, розумна, думаюча! Але він не взяв до уваги таке поняття - як зрада. 

• Зрада, яка проникла в душу майже кожної особи. 

	Щоби було зрозуміло до чого тут зрада, і чи дійсно вона сидить майже в кожному громадянину нашої країни, пропоную розглянути кілька життєвих прикладів, як з нашого минулого, так і сучасного життя, які поможуть нам розпізнавати, що є зрадою, а що ні.  1 Війна 1941 – 45 років, принесла нам наступне поняття зради. Усі ті люди, що були родом з території СРСР, але воювали на боці Гітлера, або співробітничали з гітлерівцями, чи якась жінка одружувалась з поліцаєм, або народжувала від нього дитину, вважались зрадниками батьківщини. Чи так це насправді? 	Для початку візьмемо «власівців». Як нам добре відомо, більшовицько- ж1ид1вська влада, під керівництвом Сталіна влаштувала масовий геноцид усіх народів які жили в державі СРСР. За допомоги каральної та терористичної організацій НКВС, були організовані голодомори. Ясно, що така політика керівництва влади викликала в народі ненависть до Сталіна, до ж1ид1в, і до влади в цілому. Тому немає нічого дивного в тому, що 3,8 мільйона, а по деяким даним майже 5 мільйонів бійців Червоній армії, здались в полон гітлерівцям в перши часи війни (саме це, а не якійсь геній Гітлера, як стверджують деякі бовдури, і дозволило гітлерівцям так швидко добратись до Москви). Ненависть до комуністів і їх керівника Сталіна, а також бажання звільнити рідну землю від цієї комуністичної банди, допомагало людям зробити крок в бік гітлерівській армії, зрадити. На їх думку, такій вчинок був єдино вірний. Тим більше гітлерівська пропаганда стверджувала, що Гітлер веде свою армію аби звільнити поневолені народи СРСР, від більшовицько-ж1ид1вськоїї орди. Тому багато вояків червоної армії здавались в полон і отримавши нову зброю, повертали її проти комуністів.  	На перший погляд наче все добре: 

1.  Є мотив, злість на ж1ид1в, комуністів і їх ватажка Сталіна. 

2.  Є бажання, стати вільним. 

3.  Є нагода, приєднатись до гітлерівських (визвольних) військ. 

	Але, чи все відповідає дійсності? 	Якщо перші два пункти не викликають заперечень, то третій пункт потребує уважного розгляду. Чи були насправді гітлерівські війська визвольними? Якщо вірити геббельсівської пропаганді, то так. В це вірили усі вояки з армії Гітлера, починаючи від німців і кінчаючи італійцями. Вони вірили, що рятують як західну Європу в цілому, так і свою власну хату від більшовицької орди. Тим більше Червона Армія вже проявила злочинні наміри свого головнокомандувача Сталіна. Спочатку полізла з війною до Фінляндії, потім захопила частину Польщі. Тобто лозунг про світову революцію, а точніше окупацію всього світу, втілювався в життя. Тому усі народи Європи вступали в армію Гітлера. Вони навіть пробачали Гітлеру окупацію власної країни, як це зробили чехи, які спочатку чинили опір Гітлеру, а потім заради боротьби проти ворога страшнішого, проти комуністів, вступали в армію Гітлера. Але, гітлерівські вояки не враховували один важливий факт. Якщо відносно окупації країн західної Європи ще можна було розвішати вуха і повірити що Гітлер дійсно бажає спасти ці країни від можливої комуністичної окупації, то що робив Гітлер в Африці? Що забули гітлерівські війська в пустелях Єгипту та Палестини?  Не буду зупинятись на причинах африканської війни, але корпус Роммеля чітко показав сутність гітлерівської армії, це була окупаційна армія, яка мала завдання виконувати накази Гітлера заради його інтересів. Інтереси самого війська в цілому і кожного бійця окремо, до уваги не приймалось.  	Таким чином можна побачити, що як Червона Армія, під керівництвом Сталіна, так і армія вермахту під керівництвом Гітлера, мала схоже завдання. Червона Армія мала виконувати окупаційну функцію, під благовидним приводом про звільнення європейських народів від буржуазного рабства, а вермахт мав виконувати окупаційну функцію, під благовидним приводом про звільнення народів Європи та СРСР від більшовицького рабства. 	Якщо це зрозуміло, то стає зрозумілим і наступне. Кожен хто воював на боці Гітлера був окупантом, для всіх країн окупованих вермахтом, і зрадником для своєї. Тому-що мета гітлерівської армії не була благород-ною і визвольною. Вона не діяла на користь (звільнених) полонених наро-дів, як говорила пропаганда Геббельса, а виключно на користь Гітлера і його керівників, які і профінансували як його прихід до влади так і саму війну. (До речи одним з його спонсорів була і англійська королів-ська родина). А що стосується звільнення від влади комуністів, то радість тут була не дуже великою. Хіба якщо зрівняти, що Сталін відбирав у людей останнє разом з життям, і влаштовував голодомори, то Гітлер в зрівнянні з ним був ангелом, бо він не відбирав у людей останнє, і дозволяв поневоленим людям жити. 	Як бачите з гітлерівцями наче розібрались. Вони безумовно були зрадниками. Усі без винятку. Як власівці і бандерівці, так і другі на-роди що служили на боці Гітлера. В числи зрадників були і німці. Чому? Бо діяли не на свою користь і користь своєї країни як им вважалось, а на користь Гітлера та його хазяїв. Правда треба згадати той факт, що в гітлерівській армії, все таки знаходились достойні німці, які бачили, що він веде війну, яка не несе користі німецькому народу і тому намага-лись скинути владу Гітлера. На жаль в нашій армії, під час війни, таких відважних не знаходилось. Одна з причин цього, це сталінській терор проти армії в 1937 році. Самі розумні і відважні командири були знище-ні, а тупі боягузи, типу лакея Жукова, залишились біля ніг Сталіна.  	Зараз пропоную розглянути становище бійців Червонії армії. На пер-ший погляд червоноармійці захищали свою батьківщину від загарбників, гітлерівців. Але:

1.  Вони воювали також проти своїх однорідних братів що стали на бік Гітлера. Це стосується як руських людей, так і інших народів СРСР.

2.  Вони захищали владу Сталіна. Владу яка не тільки створила рабські умови для народу СРСР, вона ще займалась нищенням і терором по відно-шенню до цих народів. 

Тому захищаючи владу Сталіна, кожен червоноармієць був зрадником по відношенню до самого себе і своєї родини, а значить і батьківщини в цілому. Бо яка користь в тому що ти спасаєш свою родину від одного ворога, але віддаєш її на поталу іншому? Заради чого твоя геройська смерть в бою, якщо твоя родина так і залишається під страхом смерті?

 Як приклад можу привести свого батька. В червні 1941 року його ще молодого хлопця мобілізували в армію і відправили на фронт. Коли його частина попала на передову, трапилось наступне. Старі бійці на чолі з командиром часті, арештували жида, замполіта, і полк усім складом здався гітлерівцям. Воювати за Сталіна ніхто не хотів. Так батько попав в концтабір. Через деякій час в концтаборі було проведено набір в гіт-лерівську армію, і частина вояків пішла на фронт, помогти Гітлеру боротись з більшовиками. А більша частина як і мій батько залишилась в таборі в статусі полоненого. Люди не хотіли воювати, і взагалі всі вва-жали що війна скоро закінчіться, бо Червона армія здасться в полон, і Сталіна не буде кому захищати. Але не так склалось як вважалось. Сталін видав наказ, що рідні люди червоноармійця стають заложниками, і в разі переходу його на бік Гіт-лера, родина перебіжчика розстрілюється. Після цього наказу, перехід на бік Гітлера майже припинився, а війна ясна справа затягнулась. Якось, концтабір що знаходився в дельті Прута було бомбардовано радянськими літаками, і полонені розбіглись. Після чого мій батько разом з іншими земляками подався на схід, до дому. Зрозуміло, що при переході лінії фронту він попав в СМЕРШ, потім штрафбат, потім інші частини, і так йому довелось служити 7 чи 8 років, до звіль-нення в запас. А в цей час, поки він служив в армії, його маму, а мою бабку, влада посадила в тюрму, по статті спекуляція, при тому що вона всього лише пошила спідницю, і винесла її на базар. Так за свій труд, і за бажання жити, (бо з харчами було дуже сутужно,і кормити ораву дітей було нічим), бабка отримала 10 років. В результаті, бабка померла в тюрьмі, а із 6-ох дітей вижила тільки одна сестра.  	Коли я підріс, і батько мені розповідав про війну, то він казав мені так:  - В тому що моя мама загинула в тюрмі, винен в першу чергу я. Це я не пішов воювати проти комуністів разом з іншими, за що моя мати і мої брати і сестри поплатились. Хіба я спас свою родину від влади Сталіна, коли пішов воювати проти Гітлера? Чи може я спас хоч одну родину своїх фронтових побратимів? коли був розвідником, і відрізав вказівного пальця мертвому побратиму, якій був зі мною в розвідці, аби довести владі що він не перейшов до гітлерівців, а загинув. Що з того що вони не попали під німців, якщо вони в подальшому потерпали, а дехто і загинув від зусиль влади Сталіна. Я навіть не тримаю зла на румун, за те що вони до нас полонених, погано відносились, і не хотіли годувати. Тому-що їх можна зрозуміти. Покі вони клали своє життя в боротьбі проти комуністів, ми хотіли відлежатись в стороні. А так не буває. Якщо це стосується твого життя, то саме ти і маєш боротись за нього.  	Багато хто, мені зараз дорікне: - А що хіба був у людей інший ви-бір. Треба було обирати, або бути зі Сталіним, або з Гітлером.  	На це я можу без усякого сумніву відповісти, що ця думка є хибною, а саме тому вона і привела наш народ в стан зрадників. Бо і в одному випадку і в іншому вони зраджували себе. Для того щоби всім було зрозу-міліше що треба робити в подібних випадках, коли ти бачиш начебто тіль-ки два варіанта шляху, я спочатку розгляну питання вибору, в корені. 	Так ось, людина, особистість, це є точка в просторі, і тому вона має чотири основних напрямки можливого руху, в одної площини, і два напрямки в іншої площини. А саме: вперед, вправо, вліво, і що обов'яз-ково треба пам'ятати, назад. Крім цього, шлях догори і шлях донизу. Цю філософію життя, добре розуміли наши мудрі предки. Саме тому в народних казках ми бачимо, як герой опиняється на роздоріжжі, де перед ним ле-жить три дороги, а за спиною дорога назад. Тут він має зробити вибір, куди пити, вправо, вліво, вперед, або якщо йому не подобаються ті кін-цеві пункти, до яких ведуть ці дорогі, він може повернути назад, до по-переднього роздоріжжя, щоби там зробити вибір своего життєвого шляху. Або взагалі вернутись до дому і не намагатись щось змінити в житті.  	Якщо чотири шляхи в горизонтальній площини мають відношення до ті-ла людини, то вертикальна площина, відноситься до духу. В залежності від того, якій ти обереш шлях в свому житті, (в горизонтальній площи-ні), туди буде відправлена твоя душа, (або щоби було зрозуміліше, па-мять про тебе). Чи твоє ім'я втопчуть в грязь, і забудуть як страшний сон, чи про тебе будут пам'ятати і згадувати після твоєї смерті ще ба-гато років, все залежить від твого вибору. 	З такими роздоріжжями, на яких людина має зробити вибір, кожен зустрічається в свому житті не раз:

1.  Поведешь себе гидотна і підставиш свого колегу на роботі, аби 

вигородити себе, або справедливо визнаєш свою вину. Так, в другому випадку ти можешь бути покараний, але ти не отримаєш ворога в особі обмовленого колеги, а заодно збережеш свою душу. 

2.  Промовчиш коли обижають слабого, або станешь на його захист. Так можливо тобі доведеться трохи похвилюватись, але ти отримаєш вдячного тобі друга. І цілком можливо, що трапиться так, що саме від цього врятованого, буде залежати твое життя. Наприклад ти будешь тонути, а він буде поруч, і подасть тобі руку, або не подасть, якщо ти йому в свій час не поміг. 

3.  Зрадиш дружині з якоюсь молодицею,(бо дружина наскучила в ліжку), а це приведе або до подібного вчинку з боку дружини, або до розлу-чення, що неминуче дуже боляче вдарить по твоїм дітям. Або постараєш-ся цю проблему з сексом вирішити разом з дружиною. Так як в основ-ному, саме проблеми з сексом приводять до подружніх зрад, тому треба зрозуміти що корень цієї проблеми програмується молодятами ще при одруженні. Бо коли одружуються ровесники, при тому що жинка біологічно старше чоловіка ровесника на 6-8 років, то це неминуче через кілька років приведе до охолодження сексуального потягу. Цє відбува-ється тому, що в конфлікт вступає біоенергетика. Чоловік хоче віддавати, а немає кому, бо жинка завдяки тому що її енергетика сильніше чим його, сама виступає в ролі донора, і хоче віддавати. Тому для рішення цієї проблеми буде доречно, замість того щоби бігати наліво, або покидати першу дружину заради молодої, взяти та об'єднати обох жінок в одну семью. Головне щоби друга була набагато молодше, щоби першій було куди зливати свою енергію. Якщо дружина тебе любить і ба-жає добра вашим дітям то вона має погодитись з такім вариантом. А як-що вона егоїстка і поводить себе як собака на сіні, при цьому вона обрікає на страждання дітей, то чи любила вона тебе колись. (Хоча ви-на в тому, що у вас виникли проблеми з сексом, лежить на неї так са-мо, як і на тобі. Хто її винен, що вона не думала про те, що для того щоби залишатись бажаною все життя, она має бути молодше чоловіка ро-ків на 15-20). Так само і молода, якщо вона буде проти того щоби жити утрьох, то хіба вона тебе любить, і чи варто з нею взагалі мати справу, навіть на один раз. 

4.  Посваришся з другом, із-за якогось непорозуміння або власних амбіцій, і заведешь собі іншого, краще чи ні, невідомо, бо старого ти вже знаєш, а новий ще себе не проявив з усіх боків. І цілком можливо, що новий друг заведе тебе під монастир. Влізешь з ним в якусь халепу, в кримінал або щось схоже. А можешь вернутись назад і постаратись поми-ритись з другом. Правда для цього треба мати розум щоби зрозуміти помилку, і силу духа, щоби виправити її. Але при наявності старого друга, ти завжди будешь мати надійний тил. 

5.  Візьмеш дубину і підеш виконувати наказ, гамселити людей які бу-дуть протестувати проти влади. А щоби виправдати своє боягузтво бу-дешь звинувачувати народ в тому що він слабий, бо не може скинути цю владу, а тільки шумить під стінами ВР, і тому він заслуговує на те, щоби його били. Але не забувай, що ти і є той самий народ. І ті, кого ти лупишь дубиною, не можуть скинути владу, бо поки що не накачали м'язи. Але прийде час, і вони наберуть достатньо сил, щоби досягти мети. При цьому саме ти, зі своєю дубиною допоможеш им набрати потрібну форму. А саме головне зрозумій, що вони вже сильніше за тебе, по крайній мірі духом, раз відстоюють свої інтереси, а ти ганчірка, яку використовує злодійська влада, і яку потім спалить народ, як це зазвичай робиться зі сміттям. А як це буде зроблено не важно, чи тебе спалять з допомогою пляшки з бензином, чи посадять на довічну каторгу як захисника режиму, в любому випадку тобі доведеться жаліти за свій вибір, за те, що ти обрав шлях зрадника і зрадив свої інтереси, бо захищаєш своїх ворогів. А можешь відмовитись виконувати злодійській наказ, і не виступати проти демонстрантів. Так, тебе за це можуть звільнити, але ти по перше спасешь свою душу від зради, а по друге покажешь приклад іншим своїм колегам. Мужній вчинок завжди викликає повагу, і бажання його повторити. Тому після того як забунтуєш проти керівництва ти, це може викликати ланцюгову реакцію. Цє правда в то-му випадку, якщо твої колеги хочь трохи мають мужності, а якщо вони усі мерзотні боягузи, то тоді ти будешь герой – одинак. Але в любому випадку, твій приклад не пропаде задаром, бо обовязково знайдуться ті хто піде твоїм шляхом, і кожен такій випадок буде ослаблювати твоїх ворогів, владу, і посилювати твій лагерь, повсталий народ. 

	Ось я показав кілька можливих варіантів роздоріжжя в різних облас-тях життя. І кожне таке роздоріжжя має кілька варіантів рішення. 

•  Можна наприклад зраджувати дружині з коханкою, а можно развестись і одружитись на коханці, а можна об'єднати їх в одну родину, а можна покинути їх обох і взяти собі за жінку третю молодицю.

•  Можна наприклад виконувати наказ і бити демонстрантів, а можна відмовитись. Можна звільнитись,а можна перейти на бік демонстрантів.

•  Можна обирати з двох г-но, те що меньше смердить, а можно взагалі відмовитись з г-ном мати справу.

•  Можна погратися з владою 28 жовтня, в шахрайску ігру “Вибори”, де тебе заплановано ошукають, а можна повести свою гру і приїхати 29 жовтня в Київ щоби розігнати бандитьску владу.

  	Подібні роздоріжжя людині зустрічаються скрізь і завжди, до самої смерті.    	Зараз, коли я прояснив питання з можливостями життєвого вибору шляху, я можу сказати про шлях, якій мали обрати наши люди, під час війни 1941 - 45 років.  Якщо війна, а це протистояння двух сил, при цьому ні одна, ні друга сила, не відповідає твоїм интересам, то єдиний вірний шлях буде в цьому випадку, стати третьою силою, і діяти заради своїх інтересів. Скажете битись на обидва боки безглуздо. Це залежить від того, в якій час ти влізеш в бійку. Зрозуміло, що якщо ти зразу почнеш битись на два фронта, то тобі буде і важко, і мети своєї, перемогу над ворогами, навряд чи досягнеш. Але, якщо ти під час конфлікту, станешь трохи осто-ронь, щоби дати можливість твоїм ворогам нищити друг друга, а поки вони будуть слабіти, ти будешь нарощувати свої м'язи, то в певний момент, коли вороги достатньо ослабнуть, ти зможеш впевнено їх побороти. Тому і нашим воякам треба було не здаватись на милість Гітлера, і тим більше переходити на його бік, а уходити з фронту в ліса і збирати сили. При такому розкладі, тобто не здача в полон і перехід на бік Гітлера, а утворення народної армії, мета якої знищення як Сталіна так і Гітлера, безумовно привело би до того, що кількість оборонців Сталіна різко зменшилась. Гітлерівскі війська, хай навіть дійшли би до Уралу, вважаю це не так і важливо. Бо сильна армія, яка має кілька мільонів партизан, навіть відрізана від промисловості, але маючи підтримку мирного насе-лення, вигнала би окупантів з країни. А що стосується забезпечення армії зброєю, то тут видумувати нічого ні треба. Хіба не на гітлерівсь-ких складах забезпечувались партизани під час війни? 	На прикладі наших вояк? можете побачити що вони отримали в духов-ному сенсі, за обрані ними шляхи. Яку славу отримали вони за своє геройство, що оборонці сталінської влади що її супротивники. Кажуть що наших людей загинуло 20 млн. Але чи справжня ця цифра? І чи відомо ім'я кожного бійця? Ні, саме тому і існують могили невідомих солдат. Хіба це ні є чіткій показник що шлях обраний як сталіністами так і власів-цями, разом з бандерівцями був невірний. Бо Сталіну було байдуже до на-шого народу. Мільйоном загине більше, мільйоном меньше, немає значення, головне що влада залишилась в руках. А самих сміливих героев, Сталін віддячив зразу після закінчення війни. За любе погане слово в адрес компартії, відправляв в концтабори. Щоби народу залляти очи, показали сотню героев, подібних Олександру Матросову, додали трохи вигаданих, таких як панфіловці, тай по сьому. І в той же час, мільйони бійців, що загинули, залишились невідомими. А відношення влади до живих хіба було краще? На уроках викладачі звичайно говорили учням про пошану до фрон-товиків, але учні могли тільки дивуватись брехливості викладачів. Бо про яку пошану могла бути мова, якщо дід фронтовик, голодав в бараку, а партійний функціонер сито панував, в доброй квартирі. Ось так, солдати що захищали владу Сталіна, залишились невідомі, а сраколиз Жуков отри-мав повну грудь діамантових орденів, і купу пам'ятників по всій СРСР. Це радянські вояки, а про власівців, бандерівців, та білокозаків, і говорити німа що. І тільки при Брежнєві, коли компартія почала втрачати владу, і Брежнев відмовився будувати комунізм, а замість нього СРСР перейшло на колію соціалізму, тільки тоді влада побачила фронтовиків.    2 	Така ситуація зі зрадою була тоді, а що зараз? Пропоную розглянути сучасне політичне життя нашої країни. В своєї книзі ЧЕЛОВЕК, вірно висвітив злочинність нашої влади і привів ознаки ОЗУ,(організованого зло-чинного угрупування). Наша влада є банда злочинців, і це безсумнівно. З свого боку можу додати деякі уточнюючи риси нашої влади, та нашого дер-жавного устрою, щоби читачу було легше орієнтуватись в політичних тер-минах.  

1. 	Як нам всім відомо з тексту конституції, вся влада в нашої державі належить народу. Також нам відомо, що наш державний устрій називаєть-ся демократією. Але чи так це насправді? Дивимся в текст конституції далі. Влада належить народу, але: свої повноваження він передає своїм представникам, обраним депутатам. Тобто, влада народу не належить. Влада належить депутатам. Це означає, що у нас не демократія, а депу-татократія. А так як всі депутати є олігархами, то у нас в державі діє по суті не демократія, а олігакратія. І це факт безсуперечний. Бо демократія, тобто влада народу, означає, що народ має право керувати своїм життям. Але хто в нашої країні крім дурнів, може сказати що вони повністю можуть розпоряджатися своїм життям? Бо фактично, життя нашого народу регламентує Верховна Рада, тобто депутати. Вони не тільки позбавляють нас усіх наданих нам природою прав, і примушують шу-кати роботу по чужим краям. Вони навіть бажають залізти в нашу пос-тіль і вказувати нам якім чином ми маємо займатися сексом зі своїми жінками. Для цього, така собі збочена сучка, депутат Королевська, бо кращого слова вона не заслуговує, подала законопроект, якій вказує нам позу, (а саме поза раком), якою ми маємо кохати своїх жінок.(При цьому фізіологічні властивості і вподобання людей не враховуються). А не будеш так робити, то будеш покараний, заплатиш штраф, або підеш в тюрьму. Чи вважаєш, що це безглуздо, і хто тебе зможе проконтролювати як ти спишь з дружиною. Не хвилюйся, був би закон, а наявність камери не проблема. При сучасному розвитку технології, кожен новий телеві-зор, (якій як правило знаходиться саме в спальні), може бути обладна-ний камерою спостереження. Так-що, довести що ти порушуєш закон, не проблема. Був би закон, а людина яка його порушує, знайдеться. 

	Наприклад ще в 2008 році, був прийнят закон, згідно якого батьки при пересуванні з дитиною мають носити при собі метрику дитини. Зрозу-міло, що це автоматично вимагає від батьків, мати при собі свій аусвайс, тобто паспорт. А якщо врахувати, що в метрики немає фото дитини, то у батьків можуть виникнути деякі складності з доведенням факту, що дитина яка знаходиться поруч з ними, його власна. Тому як на мене, то мене дивує той факт, що наші бовдури, (Кращого слова вони не заслуговують. Якщо ти допустив щоби депутати прийняли цей закон, то хто ти?), обурюються що їх разом з дітьми висаджують з потягів, якщо вони не мають при собі метрику на дитину.  	Або ще один приклад. В 2009 році перед вступом в СТО (світову торгову організацію), ВР прийняла закон, згідно якого селяни не мають права продавати свою продукцію на ринках. Все має здаватись в торгові центри. Таким чином, сьогодні кожен селянин якій торгує на ринку є за-конопорушник. При цьому, влада не тільки відбирає у людей їхні права, вона ще перекручує факти. Людина яка діє в своєму праві, при цьому по-рушує закон, що позбавляє її цього права, об`являється правопорушником. Що стосується того, що сьогодні, селяни вільно торгують на ринках, то це тимчасово. Закон є, і він діє. Інша справа що його поки що не вико-нують. Так і метрику раніше не вимагали, да і паспорт раніше не вимага-ли при пересуванні потягом.  	Як самі бачите, згідно діючого законодавства, кожен громадянин якій іде з дитиною вважається підозрілою особою, і тому він може бути зупинений для перевірки чи є він законослухняною особою. Кто скаже ме-ні, де тут таке поняття як презумпція невинуватості? Тут є наступне, без бумажки ти какашка, а з бумажкою, законослухняний, безправний раб.  А також, це що називається фашизм на марші. Бо вимога пред'являти пас-порт для купівлі квитка на потяг, це ніщо інше, як контроль владою за пересуванням громадян, тобто слідкування.   	Відносно того, що я назвав наших людей бовдурами, то можу це довести. 

1.  Якщо ти дозволяешь щоби якійсь депутат вирішував за тебе як тобі, жити, ходити, їздити, спати. Тобто, ти вважаєш що ти сам не здатен дати собі раду і тобі потрібен поводир, то хто ти? Розумака, чи дурень?

2.  Якщо тебе не цікавить які закони приймає ВР, і як тобі доведеться завтра жити згідно цих законів, то хто ти? Розумака, чи дурень? 

3.  Якщо тебе позбавляють твоїх богом наданих прав, а ти з цім погод-жуєшся, то хто ти? Розумака, чи дурень?

 Якщо ти погоджуєшся з тим, що влада знецінює твою працю в десять раз, штучно понижаючи курс гривни, то хто ти? Розумака, чи дурень?

4.  Якщо в 2010 році, тобі пропонували, під час виборів Президента, зробити вірний крок, на свою користь, (забрати свій бюлетень) і убра-ти злочинну владу, а ти залишив все як було, то хто ти? Розумака, чи дурень? 

	Достатньо? Довів своє твердження? 	Можу ще додати кілька прикладів перекручення: Якщо ти захищаєш своє місце роботи, завод якій збанкрутили і про-дают на металолом, торгову точку яку віддали інший особі, або твою зе-мельну делянку передали в чужі руки, то проти тебе кидають репресивний орган, міліцію. При тому що ти захищатимеш своє право на труд та на майно, тебе об'являють правопорушником, і карають згідно законів ВР. А що відбувається на справді:

1.  Ти захищаєш своє право. 

2.  Верховна Рада є правопорушником, бо придумала закон згідно 

якого відбувається свавілля по відношенню до тебе.

3.  Судья є правопорушником, бо виніс рішення яке позбавляє тебе 

твого права, на користь іншої особи.

4.  Міліція є правопорушником, бо виконує злочинне рішення судді 

для виконання злочинного закону ВР.

Вважаю що достатньо аргументів, які чітко показують хто в даному випадку є злочинцем:

1.  Влада, тобто депутати ВР.

2.  Судья. 

3.  Міліція.

Якщо ти захищаєш своє життя, і чинишь опір міліції в разі розгону нею мітингу, або іншої колективної акції, мета якої висловити свій про-тест владі, або захистити зелені насадження, тебе заарештовують і су-дять. В кращому випадку присуджують штраф, або ще гірше садять до в'язниці. При тому що ти дієш згідно вимог та норм конституції, а саме, захищаєш своє здоров'я та своє життя, а також виконуєш своє право на протест, на протиправне рішення влади, тебе об'являють правопорушником, і карають згідно законів ВР, за опір представникам влади. Ситуація повторюється один к одному:

1.  Ти захищаєш своє життя та своє право. 

2.  Верховна Рада є правопорушником, бо придумала закон згідно 

якого тобі забороняється виконувати свої права.

3.  Судья є правопорушником, бо виніс тобі злочинний вирок за 

виконання тобою своїх прав.

4.  Міліція є правопорушником, бо виконує злочинні накази для 

виконання злочинних законів прийнятих ВР.

Вважаю що достатньо аргументів, які чітко показують хто в даному випадку є злочинцем:

1.  Влада, тобто депутати ВР.

2.  Судья.

3.  Міліція. 

Якщо ти захищаєш своє життя, та життя своїх рідних і самовільно караєш злочинця, якій зґвалтував твою дитину, або вчинив інший злочин проти тебе та твоєї родини. Наприклад якійсь п'яний працівник міліції, або прокуратури, або синок депутата, вчинив наїзд на пішохода на зебрі або тротуарі, і ти бажаєш його самовільно покарати аби він більше не коїв подібного злочину, бо інакше в суді він буде виправданий і таким чином, він повторить свій злочин, а це означає що твому життю і життю твоїх рідних буде загрожувати небезпека. Тебе заарештують і посадять до в'язниці, не зважаючи на те, що ти дієш згідно свого права та норм конституції, самовільно захищаєш своє життя, бо правоохоронна система не працює.  Ситуація повторюється:

1.  Ти захищаєш своє життя та своє право.

2.  Верховна Рада є правопорушником, бо придумала закон згідно 

якого тобі забороняється захищати свої права.

3.  Судья є правопорушником, бо виніс тобі злочинний вирок за 

виконання тобою своїх прав.

3.  Міліція є правопорушником, бо арештовує тебе, тобто позбавляє 

 тебе волі, для виконання злочинного закону прийнятого ВР.

Вважаю що достатньо аргументів, які чітко показують хто в даному випадку є злочинцем:

1.  Влада, тобто депутати ВР.

2.  Судья.

3.  Міліція.

Ще один яркий приклад перекручення дійсності:

З екрана телевізора можна часто почути як депутати ВР, звинува-чують в усіх бідах нашої країни, владу. Маючи на увазі кабінет мініст-рів. Але і кабмін і президент країни, всього лише являються виконавчими органами. Тобто, виконують накази влади дійсної, а саме законодавчого органу, депутатів ВР. Бо саме Верховна Рада і є владою, владою яка керує усіма процесами які відбуваються в нашому житті. І ніякій представник виконавчої влади не може безкарно на свій розсуд щось вчинити, якщо це не буде одобрено депутатами ВР. Навіть президент країни, якій начебто обраний народом, (хоча насправді, відносно правди-вості його обрання, це є факт сумнівний, і це добре розкрив ЧЕЛОВЕК в своєї роботі, при розгляді механізму виборів), не може піти проти влади, тобто проти ВР. Бо якщо він буде сперечатись з владою, а саме з ВР, то влада його зніме, об'явить імпічмент.

	І зараз, коли депутати ПР, звинувачують кабмін Тимошенко в підпи-санні збиткових газових контрактів з Путіним, це є чергове перекручен-ня дійсності. Бо згідно діючого законодавства кожна міждержавна угода, підписана виконавчою особою, має бути одобрена владою, тобто депутатами ВР. І саме тому, щіро дивується Турчинов, коли депутати ПР, звинува-чують Тимошенко в злочині за підписання збиткового для населення газового контракту. Бо в свій час цю угоду одобрила ВР, і кожен депутат якій проголосував за її ратифікацію отримав чималі гроши від Тимошенко( в цьому числі і багато депутатів ПР і КПУ). А ті хто промовчав, теж отримав деякій бонус, аби не піднімати шуму серед народу, і дозволити Тимошенко грабувати людей. Тобто, кожен депутат що одобрив угоду Тимо-шенко - Путін, отримав приблизно по 1 мільйону доларів, а сама Тимошен-ко при цьому нахапала кілька мільярдів доларів. (Числа не точні, але механізм злочину саме такій).  	Як бачите чергове перекручення владою фактів, і намагання схова-тись за спинами виконавців аби уникнути звинувачення в здійснених зло-чинах проти нашого народу.  Самі яркі факти перекручень:

1.  Особа яка захищає свої права, тобто правоохоронець об`являється 

 правопорушником.

2.  Представник силового або судейского органу, якій порушує права 

 громадян, тобто правопорушник, об`являється правоохоронцем.

3.  Представник кабміну, виконавець волі депутатів ВР, об`являється 

 владою. Безумовно, він також як і депутати ВР є злочинцем, але   в любому випадку він влада всього лише виконавча і особа підлегла,   яка виконує злочинні накази влади, а саме ВР.

4.  Діючий державний устрій нашої країни, фашизм та олігакратія, 

 об`являється демократією.

5.  Результат виборів, які проводяться в режимі секретності, і не 

 підлягають перевірки з боку виборців, об`являється чесними і   прозорими.  

Список перекручень можна продовжити, я вказав основні моменти та принципи, які використовує влада.

Подібний приклад перекручення ми можемо бачити коли депутати ВР, говорять про розвиток демократії в нашої країні, про стурбованість порушення прав громадян та покращення законодавства. Насправді, все відбувається з точністю навпаки. Головна мета депутатів, це подальше будівництво рабовласницького суспільства, зцементованого фашизмом. Щоби довести своє твердження відносно рабовласництва та фашизму, приведу кілька ознак цього:

1. Наши громадяне, як і належить рабам, позбавлені майже усіх

наданих природою прав.

2. Наши громадяне, як і належить рабам, працюють майже задаром, за

кусок хліба, воду та дешеве синтетичне лахміття, яке називають

одежею.

3. Наши громадяне, як і належить рабам, працюють майже весь

світовий день, по 12 годин і більше.

4. Наша влада, це клан фашистів - олігархів, які використовують

для експлуатації робочих,націоналістичні лозунги. ( Фашисти -

це клан олігархів, які використовують для експлуатації робочого

класу,націоналістичні лозунги.Тлумачення Великой Совєтський

енциклопедії).

Не розуміти існуючого стану речей, може хіба що дурень, або неос-вічена особа яка придбала свій атестат про освіту, за гроши, або за секс, з викладачем. За міньєт, або інше, не має різниці, все залежить від сексуальних схильностей викладача. Чи покохав він хлопчика чи дівчинку, в любому випадку тільки такій коханий на всю голову учень не бачить, що вся законотворча діяльність депутатів має на меті модерніза-цію рабовласництва та фашизму.

При тому, що форми рабства де в чому змінюються, суть залишається той самою. Контракт, узаконює рабство перед мелким рабовласником. Кре-дитна угода приводе до рабства перед крупним рабовласником, хазяїном банку.

Для посилення влади фашистів, під приводом, про захист прав грома-дян, вводится як і належить в фашистської державі, тотальний контроль за громадянами. Сьогодні це тотальне прослуховування телефонів, в тому числі і компьютерного зв'язку. З наступного року тотальне звітування громадян перед владою про доходи, а в подальшому обов'язкова наявність при собі датчику місцезнаходження, для контролю пересування, і обов'яз-кова регестрація телефона.

( Кохання - це запозичене слово, з івриту, яке означає сексуальний процесс. Коханім – інтимні відносини. Кохати – займатися сексом. Тому коли ти бачиш плакат президента, або іншого політичного діяча, з напи-сом: - Я вас кохаю. То знай, що це є його справжнє відношення до наро-ду. Він кохає народ, і з заду, і з переду. І все це кохання залежить тільки від самого народу. Прогнувся, або став на коліна, і все, ось тебе і кохають. Не хочешь бути коханим, або еб`-ним, якщо так зрозуміл-іше, то не дозволяй щоби тебе кохали).

3

Якщо це зрозуміло, а я надіюсь що це читають все такі люди розум-ні, а не закохані випускники ВУЗ-ів, то автоматично стає зрозумілим і наступне:

Кожна особа, яка підтримує ініціативи депутата ВР, або голосує за нього, безумовно є зрадником. Зрадником своєї родини і своєї батьків-щини, тобто зрадником своїх інтересів. І якщо прихильників у партії влади, у ПР, значно поменшало, бо у багатьох людей в голові просвітлі-ло, то у партій “опозиції”, прихильників ще достатньо, хіба шо пови-їжджали по закордонам, на заробітки. Правда тут не зрозуміло, а до чого у цих партій опозиція? Що хіба якась з цих партій захищає інтереси на-роду? Або вони захищають бюджетні гроши, щоби не розкрадались? Ні одне, ні друге. А уся їхня опозиція складається з наступного:

Як було визначено Человеком, усі депутати ВР, це одна банда, яка годується з одного корита, з державного бюджету. Тобто з твоего і мое-го, з наших карманів. Єдина різниця в тому, що партії влади забирають під контроль левову частку бюджета, тобто призначаються відповідні міністри, на міністерства, де є можливість побільше вкрасти і списати на вигадані державні програми. В той же час, партіям “опозиційним”, передають під контроль своїх міністрів менш дорогій сектор державного господарства. Таким чином, уся ця банда, цілком узгоджено грабує народ і розкрадає бюджет. Чи може не розкрадає? Але чому державний борг кожен рік росте на кілька мільярдів доларів? Це при тому що ВВП росте, податки кожен рік збільшуються, крім цього мільйонів 7 чи 8 заробітчан, присилають в країну свої гроши. Тобто надходження в бюджет росте, а розходи на армію, на освіту і соціальні потреби зменшуються. Виникає цілком резонне питання, - Де гроши Мань?

Ау, хто там ще вірить що в нашої країні є опозиційні партії? Є класичне розведення лохів. Така собі шахрайська схема, де є злий бан-дит, що хоче відібрати усе, і є добрий, якій буцімто захищає жертву. Але в кінці суперечки, обидва бандита на очах жертви сходяться, що жертва має віддати половину свого добра злому бандиту, заради того щоби задобрити його. В результаті, ми маємо обібраного лоха, но задоволеного що має “друга, захисника”, бандита. І маємо двох задоволених бандитів, що радіють що змогли розвести лоха, якій добровільно віддав свій скарб. Бо якщо вони би поступили інакше і відібрали би усе зразу, то іди знай як би вчинив цей лох. Можливо би збунтувався, і дав би відсіч бандитам. А так розвели по тихому, і поділились по братські, награбованим.

Є ще окрема велика група народу, це прихильники комуністів. Якщо прихильники “націоналістичних” партій, не дуже криються і зраджують державу при перший ліпший нагоді, (тікають за кордон), то лохи комуніс-тичні, тримаються дома. Але, чи набагато вони краще пацюків,- “патріо-тів”? Рабська психологія привела їх до зради СРСР, (бо щось я не бачив ні одного протестуючого рядового комуніста, коли їхні вожді, Кравчук та інші розвалили державу). А зараз вони як і належить рабам, продовжують довіряти своє життя таким самим вождям, Симоненко та інші, аби ті могли торгувати інтересами недоумкуватого народа, що довіряє им. Ці комуніс-тичні лохи, як дівчинка в 15 років у якої чухається між ног, вірять в любу казочку що им розказують. Як дівчинка вірить, що її люблять, і що на неї одружаться, так і комуністичні лохи вірять що депутати комуніс-ти, бажають народу добра. Це звичайно добре, підтримувати соціалістич-ні ідеї, але, хіба важко подумати і проаналізувати діяльність депутатів комуністів? Хіба не видно не озброєним оком, що все що роблять депутати комуністи, іде на зло державі і народу. Як почалась діяльність компар-тії зі злочина, узурпації влади в 1917 році, так і продовжується на протязі усього існування цієї партії. Експропріація, терор, голодомори, колективізація, розкуркулювання. Потім війна, яка була спровокована саме комуністами, які спочатку озброїли Гітлера, дали металу на гармати і танки, тканину на парашути і харчів гітлерівським солдатам. Потім дали привід, коли спочатку напали на Фінляндію, а потім захопили Поль-шу. Після війни, при Брежнєві, коли вони почали втрачати владу, і СРСР стало на шлях соціалізму, то саме комуністи розвалили нашу державу. А щоби залишитись при владі, то ті самі комуністи, розікрали усе державне майно, фабрики, заводи, пароплави, і віддали у власність своїм дітям. Що стосується народу, то комуніст Кравчук, за нього не забув, викрав усі народні заощадження, по повній програмі. А зараз у “доброго” кому-ніста Симоненко, що “піклується за народ”, болить серде за бідних ба-бусь, якім то Юля, то Вітя дають по тисячі гривен, і тому він обіцяє, що коли він буде при владі, то він поверне народу усі гроши, навіть з компенсацією. А для цього, він закладе цю статтю розходів, в держав-ний бюджет. Тобто, для того, щоби моей бабусі повернули вкрадені заощадження, Симоненко збирається на прикладі Юлії і Віті, забрати гроши у мене, у тебе, у дяді Вані, короче у всіх работяг. Але хіба я, ти, або дядя Ваня забрав гроши у моєї бабусі? Ні, це зробив особисто, комуніст Кравчук. І що, чому мовчить Симоненко? Бо злодій, злодію, око не виб'є. І коли Кравчук грабував народ, Симоненко не стояв осторонь, він також погрів свої комуністичні лапи, теж нахапав.

Або узяти казочку Симоненко про націоналізацію заводів. По його словам, він збирається з бюджета, тобто з нашого кармана, повернути усім олігархам гроши, які вони заплатили за заводи під час “прихвати-зації”. Хіба це ні насмішка над народом. У тебе украли машину, покорис-тувались, а потім ти ще маєш злодію дати грошей відступних, щоби він повернув тобі машину обратно. Як бачите, ні треба бути лікарем, щоби покласти діагноз комуністичним лохам, розумова відсталість. А як ще можно пояснити, що вони не бачать явну брехню як в словах, так і діях свого “вождя”, комуніста Симоненко. Як дівчинка що впевнена, що її ко-хають по любові, і не вірить, нікому, хто скаже її правду, що її коха-нець її просто використовує, так і прихильники комуністів, не бачать і не чують, нічого що може розкрити им очи, на їх обранців. Попробуйте довести такому лоху, що Симоненко такій самий олігарх як і інші депута-ти ВР. Тільки все своє майно він записав на свою дружину, на дітей, на батьків, на чорта лисого. А те, що лохи вірять що він бідний, йому ніяк не заважає мати рахунок в швейцарскому банку, і лічити гроші після кож-ної вдалої оборудки, по продажи інтересів нашої держави. (Механізм цьо-го бізнесу добре відомий, особливо вигідний торговий день у депутатів, коли розглядаються питання чергового кредиту у МВФ. Тоді за “правильно” нажату кнопку, депутат отримує кілька мільйонів хабаря, а народ кілька мільярдів боргу).

Попробуйте довести такому комуністичному лоху, що твердження кому-ністів – депутатів, що вони проти продажи землі, це чергова казочка для осіб несповна розумом. Бо насправді комуністичні вожді вже давно прий-няли потрібні закони, щоби земля на цілком законних підставах продава-лась іноземцям. Тількі механізм продажу землі вони розробили так, щоби саме наши громадяне були позбавлені такого права, а в той же час любий іноземець, якій має тугу кишеню може доволі легко придбати скільки за вгодно, нашої землі в довічне користування. Головне оформити не на се-бе, а на юридичну організацію яка йому належить. Як приклад можете по-бачити як французькій паяц, Жерар Депардье володіє земельними угіддями в Криму. Або ще десятки прикладів, коли іноземні компанії володіють тисячами гектарів нашої землі.

Якщо вони не бачать простого, то як вони можуть зрозуміти, більш складніше речі. Хіба може такій йолоп розумітись на принципах держав-ного устрою, і розуміти в чому різниця між комунізмом і фашизмом. Бо як би він не скурив підручник по суспільствознавству то він би може знав, що і комунізм, і фашизм, де в чому схожи як брати близнюки, а саме.Що один устрій, що другій, схож в тому, що головне це влада, а народ, це раби, які працюють на владу. Ясна річ, що така неосвічена особа ніколи не зрозуміє, що компартія, це є партія злочинна, і кожен комуніст має понести відповідальність за її злочини. Ні треба закінчувати юридичний університет, щоби визначити винних в тому, що саме завдяки Сталіну і всім рядовим комуністам які підтримували його владу, наш народ загубив 20 мільйонів життів в другу вітчизняну війну, в той час, як Німеччина, яка пройшла війною від Африки до Волгі, всього 9,7 мільйонів. І все це тому, що Сталін та його підлабузники Жуков та інші, з допомогою рядових партійців гнали людей на смерть, не заради перемоги, а заради утримання влади та заради власних амбіцій. Наприклад, захопити Київ до свята 7 жовтня.

Або де були рядові комуністи коли другій комуністичний вождь, Хру-щов видав наказ відібрати у городян худобу, корів та кіз. А потім ця худоба голодна помирала в закритих вагонах на станціях, бо місцева вла-да не знала що з нею робити, бо подальшої вказівки від Хрущова не було. Хто має за це відповісти? Як бачити самі, винні тут не тільки вожді, но і рядові комуністи, що набились як вівці під червоний прапор, і радіють що вожді їх використовують для власних потреб. Ось так, однією своєю присутністю в списках компартії, вони зраджують свої інтереси і своїх рідних, бо дозволяють таким чином вождям, торгувати інтересами народу.

Основна риса, що присутня в кожному прихильнику комуністів, це жіночий менталітет (хоча маю сказати що, така сама риса присутня в кож-ному хто потребує вождя, депутата, якій буде за нього рішати життєві проблеми). Голодні на чоловічу ласку жінки, люблять ухами, тому і ве-дуться на соціалістичні лозунги, які їм розказують комуністичні вожді. Правда вони не розуміють, що комунізм і соціалізм це речі несумісні, бо при комунізмі, інтереси народу владу не цікавлять. Роботяга має отрима-ти те, що вирішить йому дати влада. Дозволить їсти мясо, або спати з жінкою, або робити 8 годин в день, або мати два вихідних, значить доб-ре, а не дозволить, значить все, роботяга права голосу не має. Все рег-ламентує влада.

Тому компартія, як партія злочинна по своєї суті, має бути осуд-жена, і заборонена на вікі.

Що стосується чоловіків, прихильників комуністів, (як і прихильни-ків інших депутатских груп), так вони далеко від жінок не втекли. Вони правда мають між ног відросток, але на цьому їх різниця з жінками за-кінчується, бо кожен з них знаходиться під п'ятою у своєї дружини. Дома у такого добродія, все вирішує дружина, тому і в державному житті, йому треба щоби хтось за нього рішав, як йому жити, і як ходити. Що їсти, і коли і з ким спати. Тому такому не пояснишь, що треба не надіятись на доброго дядю, а брати відповідальність за своє життя в власні руки. Алеж, рабу завжди потрібен господарь. Хтось, хто буде за нього приймати рішення. Якщо такій під каблучник ще не має дружини, то його можна впізнати по наявності у нього ідола. Ідоли у таких жено-подібних бува-ють різні. Для когось це байстрюк Ісус, для когось продажний футболіст Шевченко, а хтось молится на якогось паяца, співака або музику.

4

Це тільки самостійна і вільна духом людина, не терпить над собою чужого рішення. Він може порадитись, якщо в чомусь не певен, але рішен-ня від якого залежить його життя, буде приймати сам. Хіба справжній чоловік, розумний, голова родини, не розуміє, що якщо влада призначає членів комісій які мають рахувати голоси виборців, то вона обов'язково дасть інструкції своїм підлеглим, як треба рахувати голоси, як треба заповнювати акти з підрахунком голосів, і на чию користь цей акт має бути подан в окружну комісію. Тому вільній душою, самостійній людині ні треба щоби за нього хтось щось рішав. Наприклад в селі, на що йому де-путат, якій привласнить усю сільську землю і буде панувати над усіма, або на бажання якогось богатія відбере у любої людини, навіть привати-зовану земль, на підставі діючего закону, якщо він може сам, (без уся-ких посередників депутатів), згідно мудрому звичаю наших предків:

1. Самому обирати на загальних зборах, правила (закони), по яким

народ має жити.

2. Вирішувати питання розподілу землі, та майна.

3. Вирішувати питання використання бюджетних ресурсів.

4. Обрати разом з іншими чоловіками, старшину, виконавчу владу,

яка буде цілком і повністю залежати від своїх виборців.

Зразок виконавчої влади:

Старшина

1. Голова села, якому не обов'язково мати вищу освіту, (бо як довів ЧЕЛОВЕК, сучасна освіта не дає знань. Освіченим можно бути і без дип-лома), головне мати організаторські здібності, бути розумним, поряд-ним, хазяйновитим, та прислухатись до людей. Хіба ми не бачимо вокруг себе таких людей? Що не маючи вищої освіти, освоїли якесь ремесло, а потім створили власне виробництво, на якому працюють люди. Хіба така особа не показала свою здатність бути головою населенного пункта? При умові наявності у неї інших потрібних якостей, порядності, хазяйнови-тості та поваги до людей.

2. Суддя, якому не обов'язково мати юридичну освіту, (бо сучасна юриспруденція не стоіть на захисту прав людини), головне бути мудрим, порядним, сміливим, прислухатись до людей, та відстоювати їх інтереси та права.

3. Осавул або Дільничний, якому не обов'язково закінчувати школу міліції, головне мати розум, бути порядним, сміливим, та відстоювати інтереси та права людей.

4. Писарь, якому треба бути добре освіченим, розумним, порядним, хазяйновитим, та прислухатись до людей. Він має бути обізнаним з минулим рідного краю, в тому числі зі звичаями, та традиціями.

5. Скарбничий, якому бажано мати освіту економіста, бути розумним, порядним, хазяйновитим, та відстоювати інтереси людей.